Всім привіт - з вами Юля на Ютуб-каналі THEWATCH! Дякую всім за вподобайки до попереднього випуску - все конвертували в донат на Збройні Сили України, що куди можна подивитись в Телеграм-каналі. Не забувайте залишити вподобайку і сьогодні - це доволі простий спосіб допомогти війську, бо від тільки разок тицьнути, а гроші платимо ми.
Ну а тепер до випуску. Ми продовжуємо поєднувати корисне з цікавим - і сьогодні я вирішила розказати трохи про COSC. Бо зазвичай бренди трошечки ж вип’ячують ті калібри, які мають сертифікацію COSC і коштують годинники з такими механізмами дорожче. Мала можливість це трохи оцінити, коли ми робили випуск про SUB DOXA. Тому давайте трохи сьогодні розберемось, що таке цей Швейцарський Інститут Сертифікування Хронометрів. Паралельно покажемо вам декілька варіантів годинників з COSC, які представлені в нашому асортименті.
Його створення має, як на мене, дещо смішну передісторію. Десь до 1970-их років, до презентації кварцових механізмів, основним місцем, де перевірялась точність механічних калібрів, була обсерваторія в Невшателі, заснована в 1858 році. До 1967 року точна тривалість секунди визначалася рухом Землі навколо Сонця, а оптика обсерваторії Невшатель дозволяла проводити точні вимірювання, необхідні для точного встановлення часу. Через це там почали проводити випробування хронометрів - протягом 45 днів було 10 окремих досліджень хронометражу в 5 різних положеннях і 2 температурах.
Ну і звісно, відомі швейцарські бренди полюбляли трошки позмагатись між собою, щоб отримати статус виробника найточнішого механізму. Хоча по факту ті неймовірні калібри з оцих змагань зазвичай так і не доходили до реальних покупців і залишались таким собі концептом без перевірки їх реальним використанням.
Нічого не можу з цим поробити, але тут знову відзначились Seiko. В 1960-их вони почали виходити зі своєї японської мушлі на світову арену і швиденько стали дуже сильно присутніми в статистиці продажів з низкою успішних дизайнів і механізмів. Перші спроби Seiko в Невшателі не були вражаючими - в 1964 році вони посіли жалюгідне 144-е місце в загальному заліку.
В 1966 році вже було дев’яте, а от в 1968 році делегація Seiko відправила 226 калібрів свого виробництва в Невшатель і на аналогічні випробування в Женевській обсерваторії. Ці механізми посіли 7 найкращих механічних позицій у Женеві (проте маю сказати, що 3 позиції були експериментальними кварцовими механізмами), а от у Невшателі 73 екземпляри отримали найвищу оцінку обсерваторії в конкуренції з експериментальними швейцарськими механізмами.
Невшатель швиденько призупинив всі випробування на невизначений термін - на всяк випадок, щоб Seiko остаточно не зруйнував репутацію швейцарських виробників на їхній же території, де вони мали неабияку експертність і славу.
Проте вакуум не може надовго залишатись незаповненим. В 1970-их кварцова технологія ще не була доступною, і переважна більшість годинників все ще були механічними. Покупці все одно прагнули точності, хоч від механіки, хоч від кварцу. Проте після фіаско з Seiko стало зрозуміло, що потрібні чіткі правила і вже точно нелогічно порівнювати механічні та кварцові калібри.
Щоб навести порядок і відновити стандарт хронометра, представники швейцарських обсерваторій, Федерації швейцарської годинникової промисловості та п’яти годинникових кантонів Берн, Женева, Невшатель, Золотурн і Во об’єднали зусилля в 1973 році, щоб створити нову некомерційну організацію. Саме ту, яку ми зараз знаємо як Contrôle Officiel Suisse des Chronomètres або COSC. Вона мала на меті створити стандарт і сертифікувати швейцарські механізми хронометрів. Певним результатом є розробка в 2009 році стандарту ISO 3159, що визначає, який годинник може вважатись хронометром.
Стандарт, розроблений COSC, був суворим - 15 днів для наручних і кишенькових годинників, 19 днів для настінних і настільних, 13 днів для кварцових годинників. Щодня, включно з вихідними, метод COSC заводить та вимірює механізм кожні 24 години. Це вимагає, щоб групи технічних спеціалістів працювали позмінно, щоб забезпечити виконання всіх часових проміжків. А от до речі годинники на сонячній батарейці не тестуються - бо сонячна енергія як джерело сама по собі передбачає певну мінливість.
Протягом необхідної кількості днів кожен годинник-кандидат тестується в 5 різних положеннях і при температурі від 8 до 38 градусів Цельсія. Однак тести не включають форми моделювання, еквівалентні годиннику, який носить людина в реальних умовах, майте на увазі.
Під час випробувань годинник має залишатися точним у межах -4/+6 секунд на день у середньому. Загалом є 7 критеріїв, серед яких, наприклад, середнє та максимальне відхилення від добового перебігу, різниця добового ходу при вертикальному та горизонтальному положеннях механізму та відхилення добового ходу залежно від зміни температури.
До речі в COSC є і нестандартні тести. Деякі бренди можуть давати запити на тести годинників в специфічних умовах - наприклад, під час полярної експедиції. І є приклади, коли завдяки таким тестам виявлялось, що тип мастила не підійшов саме для використання при мінусових температурах, і механізм вийшов з ладу. І бренд мав можливість зробити коригування та замінити мастило. Такі форми випробувань не передбачають сертифікації, але дозволяють швейцарським брендам перевіряти якісь вузькопрофільні годинники.
COSC має три лабораторії, всі абсолютно ідентичні, у Білі, Ле-Локлі та Сент-Ім’є. Це такий собі запобіжник від раптового сплеску попиту з боку клієнтів або якихось негараздів з іншими лабораторіями.
Кожна з лабораторій також використовує ідентичну базу часу з трьох атомних годинників, два з яких синхронізовані з часом GPS, а третій – із сигналом DCF (радіохвильова система передачі часу, керована цезієвим атомним годинником, який забезпечує атомний час з похибкою одна секунда на мільйон років). Ці три годинники мають бути синхронізовані з точністю до наносекунди, щоб час можна було розподілити між тестовими машинами.
Окрім COSC, донедавна фактично єдиними органами сертифікації були Безансонська обсерваторія у Франції з її печаткою у вигляді «Голови гадюки» та лабораторія Вемпе в Гласхютте в Німеччині. У Японії Grand Seiko проводить свою власну сертифікацію по типу COSC, яку вони називають Grand Seiko Special Standard - там є 8 критеріїв для оцінки і граничні показники дещо відрізняються залежно від калібру. В інших країнах такі штампи якості, як печатка Fleurier Quality Foundation, включають сертифікацію COSC серед обов’язкових умов.
Однак є й приклади інших ініціатив. Наприклад, Patek Philippe в 2009 році вирішили відмовитися від будь-якої зовнішньої сертифікації (включно з Женевською печаткою) і провести власну, повністю незалежну оцінку, застосовуючи критерії, що охоплюють корпус і оздоблення на додаток до механізму, його обробки та хронометричної точності. Тобто тут критерії суворіші, ніж в COSC, з допустимим відхиленням -1/+2 секунди на день порівняно з -4/+6 COSC.
Rolex також має власну сертифікацію під назвою Superlative Chronometer - вона якби доповнює офіційну сертифікацію COSC. Кінцева вимога допуску становить приблизно -2/+2 секунди. До недавнього часу єдиним надійним джерелом інформації про кількість годинників-хронометрів, що виробляються Rolex щороку, були щорічні номінальні статистичні дані, опубліковані COSC. Проте кілька років Rolex ввічливо попросив COSC припинити таку прозорість – щоб не надавати зайвої інформації світові про обсяги свого виробництва.
У 2008 році кантон Женева створив приватну фундацію Timelab, якій доручено ставити Женевську печатку (яка засвідчує майстерність, а не точність руху), і проводити хронометричну сертифікацію через Женевську хронометричну обсерваторію. Хоча Timelab є альтернативою COSC і базує свою сертифікацію на тому ж стандарті ISO 3159, ця лабораторія в Женеві наразі не занадто відома.
Відносно нещодавно, у квітні 2024 року Omega випустила пресреліз, в якому оголосила про створення “Laboratoire de Precision”, для поглиблених випробувань хронометрії.
Omega вже і мала сертифікацію METAS, але продовжувала тестувати частину годинників в COSC. Однак тепер по факту є прямим конкурентом Швейцарського Інституту Хронометрії. Щобільше, Omega наголошує на тому, що буде проводити більш суворі тести, ніж COSC і взагалі розпочинає будівництво двох спеціальних хронометричних випробувальних майданчиків площею аж понад 1000 м2 у Білі та Віллере. Правда є цікаве питання - чи буде хтось, окрім брендів Swatch Group, робити сертифікацію в лабораторії іншого світового бренду та не мати сумнівів в об’єктивності тестів? Самій дуже цікаво.
Дехто може обізвати Швейцарський Інститут Хронометрії маркетинговим інструментом. Нуу, дещо спірне твердження. З одного боку, він точно підважує певну модель чи колекцію - приємно все-таки знати, що твій годинник має додаткові регалії. Навіть не вимірювати ту точність, а просто розуміти, тут присутня COSC сертифікація - це такий собі знаєте, спосіб потішити своє его. Кажу зараз зі свого досвіду, бо мій Longines Record неочікувано виявився сертифікованим хронометром. Неочікувано в тому плані, що на це я подивилась вже після того, як обрала між Record та Master Collection.
З іншого боку, COSC це все-таки незалежна, незаангажована організація. І головною її метою є забезпечити додаткову відповідність рівню якості, яку часто пов’язують з клеймом «Зроблено в Швейцарії».
Чи буде такою, наприклад, анонсована Лабораторія Точності від Омега, я не знаю. Я не кажу, що вона буде необ’єктивною чи упередженою відносно інших брендів, якщо ті захочуть звернутись до неї за дослідженнями. Просто це центр дослідження одного з найпотужніших годинникових концернів, який має солідне портфоліо гучних брендів. І чи захочуть або ж чи нададуть можливість там тестуватись незалежним брендам - це велике питання.
А ще питання, наскільки Лабораторії точності будуть довіряти кінцеві споживачі. Справа в тому, що дуже часто великі годинникові концерни звинувачують в тому, що вони доволі закриті і не видають достатньо інформації на широкий загал. Через це виникає певна напруженість серед годинникових фанатів - нащо приховувати якісь, на перший погляд, не дуже таємничі речі. Можливо нові брендові центри дослідження точності аля COSC це як раз крок на зустріч прозорості та відкритості. А може ні - питання дискусійне. Тож діліться з цього приводу своїми думками в коментарях.
Чи є для вас важливим наявність сертифікації COSC? І взагалі, чи є точність в топ 3 критеріїв вибору годинника? Пишіть в коментарях, ну а я відправляюсь готувати новенький випуск.
Фанат годинників та автор блогу Юля
