Всім привіт, з вами Олексій, ви на ютуб каналі THEWATCH, в тому місці, де все про годинники. Я планував опинитися в Києві вже після перемоги, але уявляєте, ковід нікуди не дівся, я захворів на нього вже вдруге. Мені дали наказ самоізолюватися від побратимів до моменту одужання, що я успішно і зробив, приїхавши сюди. Поки що Київ іншій, але щодня він все більше оживає та надихає, і ми вже готуємося відчинити наші двері.
Сьогоднішній випуск мені захотілося зробити більш звичним, цікавим та актуальним. Сідайте зручніше, сьогодні в нашому випуску годинники під час різних військових подій.
В 1880 році кайзер Вільгельм I зробив замовлення годинників для німецького військово-морського флоту у швейцарського виробника Girard-Perregaux - всього 2000 штук. Імператор по-своєму хотів полегшити життя офіцерам: з наручним годинником їм не потрібно було відволікатися на те, щоб діставати кишенькові та дивитися час — достатньо було кинути погляд на руку і продовжити роботу.
Корпус годинника зробили з 14-каратного золота: не заради престижу, а для того, щоб годинник не іржавів. Виникає справедливе питання — чому не використовувати для цієї справи нержавіючу сталь, більш практичну та дешеву. Справа в тому, що перші сталі, леговані хромом, були досить крихкими. Нержавіюча сталь з відмінними якісними характеристиками з'явилася лише на початку 20 століття.
Girard-Perregaux також зробили додаткові металеві ґрати, які захищали тендітне скло годинника від ударів. Але через це дуже сильно постраждала читабельність годинника — час було фактично не видно. Мало приємного було й у носінні годинника через їхнє кріплення — замість шкіряних ремінців або звичних нам браслетів годинник кріпився до руки досить грубими ланцюжками. Загалом, сама ідея була гарною, а ось виконання залишало бажати кращого. Тому перший наручний годинник не завоював серця військових від слова зовсім — вони були незручними та зовсім нечитаними. Кишенькові продовжували використовувати, як і раніше, більш звичні та нібито надійніші.
ПЕРША СВІТОВА
У той період були поширені так звані траншейні війни: для того, щоб уберегтися від снарядів, що летять, солдати рили окопи, які згодом трансформувалися в глибокі траншеї. Уявіть собі: з усіх боків артилерійський вогонь, навколо злітають у повітря груди землі, а ви в цей час намагаєтесь дістати кишеньковий годинник, щоб скоординувати атаку. М'яко кажучи, погана ідея.
Так до 1915-го року з'явились так звані "траншейні годинники" у срібному корпусі зі шкіряними ремінцями. Їх стали рекламувати як надійні, зручні, але які й водночас є символом статусу та визнання. Такий годинник став дуже зручним і важливим у бою, оскільки він використовувався для розрахунку часу та координації вирішальних маневрів, щоб здобути перемогу.
Незабаром після Першої світової війни, в 1919 році, Hamilton випустив перший саме наручний годинник, призначений для офіцерів армії та флоту.
ДРУГА СВІТОВА
У період Другої світової війни були розроблені спеціальні стандарти, яким мали відповідати військово-польові годинники. Так, у США таким стандартом був годинник А-11. Польовий годинник A-11, що називався «годинником, що виграв війну», вироблявся чотирма компаніями: Bulova, Elgin, Hamilton і Waltham. У Великобританії таким годинником став A.T.P. - Army Trade Pattern.
Ці годинники випускали різні швейцарські компанії, але характеристики були єдиними: механічний калібр на 15 каменях, корпус зі сталі діаметром від 29 до 38 мм, бежевий або білий циферблат з люмінесцентними стрілками/мітками, секундна стрілка могла бути винесена на окремий циферблат. Для Королівських військово-повітряних сил Великобританії Міністерство оборони ініціювало випуск годинника з позначкою 6B/159 на задній кришці, який пізніше став відомим як “Mark. VII”. Їх виробляли одразу кілька швейцарських брендів: Longines, Omega та Jaeger-LeCoultre.
Проте, одними із найзнаковіших військових годинників Великобританії стали W.W.W. (Wrist Watch Waterproof), інакше відомі як “брудна дюжина”. З одного боку, це посилання на однойменний фільм 1967 року, з іншого — дюжина означає фактичну кількість компаній, які мали контракт із Міністерством оборони Великобританії та займалися виробництвом годинників. Це були Omega, Buren, Record, Cyma, Eterna, Grana (вона ж згодом Certina), Jaeger-LeCoultre, Lemania, Longines, IWC, Timor та Vertex.
Водночас у Німеччині в 1935 році Адольф Гітлер оголосив про свої плани відтворити Військово Повітряні Сили та офіційно створив Люфтваффе. Німеччина нарощувала свої авіаційні сили, явно військові за призначенням, порушуючи Версальський договір Першої світової війни, але це нарощування йшло нібито для цивільних цілей. Зміцнивши свою владу, Гітлер відкинув усі удавання та оголосив про відновлення Німеччиною військових закупівель.
RLM (Reichs-Luftfahrtministerium), що відповідає за розробку літаків, також шукало відповідний годинник для штурманів бомбардувальників. Цим годинником став всім відомий B-Uhr. Цей годинник був великим - 55 мм в діаметрі. Розмір дозволяв використовувати великі механізми з ручним заводом, які зазвичай використовуються в кишеньковому годиннику, але B-Uhr завжди призначався для носіння на зап'ясті. У кожному з них використовувалася пружина балансу Breguet. Усередині механізм був оточений залізним сердечником, що робило годинник B-Uhr антимагнітним - це було необхідним для авіації.
Щоб виправити розбіжності в часі, механізми могли зупиняти центральну секундну стрілку, потягнувши за заводну голівку або зламавши її, а великою діамантовою або головкою у формі цибулі можна було керувати навіть в рукавицях. Дуже довгий шкіряний ремінець з подвійними заклепками, щоб одягати на шкіряну куртку, утримував B-Uhr на зручному місці. Годинник випускали п'ять виробників - чотири німецькі та один швейцарський.
У Німеччині годинник виробляли компанії A. Lange & Söhne, Wempe, Lacher & Company/Durowe (вони ж Laco) та Walter Storz (Stowa). У Швейцарії годинник для Люфтваффе виробляла компанія IWC.
В'ЄТНАМ
Під час війни у В'єтнамі польовий годинник зазнав кількох незначних змін, але він відповідав більшості тих же характеристик, що й оригінал американського стандарту A-11.
Очевидно, що решта повсякденних годинників походить від A-11, включаючи навіть наручний годинник Seiko 6105-8110, який хоч і позиціювався як годинник для дайвінгу, але також використовувався американськими солдатами.
Основним постачальником годинників для армії США в цей час стає Hamilton і випускає годинник за прийнятим стандартом MIL-W3818B. Пізніше, для здешевлення виробництва, було прийнято стандарт MIL-W-46374, який успадкував дизайн попереднього, проте був спрощений з технічного боку виробництва.
А в 1970-і роки компанія розширює географічний горизонт виробництва військових годинників та підписує договір на постачання годинника W10 для армії Британії. Особисто для мене, з естетичної точки зору, годинники цієї пори, якщо не враховувати теперішній час, є найцікавішими.
НАШ ЧАС
У наші дні виробники не припиняють випускати годинники в мілітарі стилі: їх велика кількість, наприклад одна з моїх найулюбленіших - це культова колекція Hamilton Khaki Field, що постійно розширюється.
Однак поряд з традиційними механічними "польовими" годинниками не варто забувати про технології, що стрімко розвиваються. Так, у 1980-х роках у багатьох арміях почали використовувати годинники з кварцовими калібрами, що дозволяло отримати максимальну точність з мінімальною вартістю у виробництві. Одними з популярних у військових структурах брендів вважаються Luminox, Bombfrog, KHS, Marathon, MB-microtec AG (з їх знаменитим брендом Traser) та інші.
А розвиток електронної техніки взагалі вивів можливості годинника на новий рівень. Наприклад, базові G-Shock не тільки мають відмінні показники ударостійкості та водостійкості, але й такі функції, як секундомір, таймер, будильник, другий часовий пояс, і все це може працювати від сонячної батареї. А у 2020-му році Casio спільно з Британськими збройними силами випустили версію G-Shock MUDMASTER - GG-B100BA-1A, в якій є альтиметр, термометр, барометр і цифровий компас, і навіть дані про схід/захід сонця (після введення географічного розташування на екрані буде відображатися схід і захід сонця для будь-якої встановленої дати).
ТЕХНОЛОГІЇ
Такі бренди як Garmin і Suunto також виробляють "розумні" тактичні годинники, які мають попит у сил спеціального призначення. В цілому, підсумовуючи можна відзначити, що найкращий військовий годинник - це той, який показує точний час, а головне не підведе вас у найважчі хвилини. Тим більше, що в сучасному світі в армії вам дозволено носити будь-який годинник, який ви оберете.
Ще одна порада від нашого бойового медика - не використовувати на війні годинники зі сталевими браслетами, щоб при надаванні допомоги ремінець можна було швидко зрізати при необхідності. І в таких суворих умовах себе гарно зарекомендувало таке кріплення, як ремінець НАТО. Можливо, більш слушною назвою для такого ременя насправді є «G10».
30 листопада 1973 року з'явився перший стандарт Міністерства оборони Великобританії для ременя до наручного годинника - (DefStan) 66-15. Щоб солдати могли отримати його, вони мали заповнити форму, відому як G1098 чи скорочено G10. Згодом вони могли отримати ремінець в однойменному магазині постачання свого підрозділу. Характеристики ремінця DefStan були чіткими та конкретними.
Ремінці G10, випущені Міністерством оборони, були нейлоновими, тільки в кольорі Admiralty Grey шириною 20 мм, з пряжкою і фіксаторами з хромованої латуні. Ще однією ключовою рисою був другий, коротший шматок нейлонового ремінця, прикріплений до пряжки. Додатковий нейлон мав на кінці фіксатор, через який проходила основна частина ременя після того, як він був протягнутий петлею за годинником. Це створило кишеню, що обмежує відстань, на яку міг рухатися корпус. Якщо ремінець правильно і щільно одягнений на зап'ясті, корпус годинника залишиться саме там, де він потрібен. Перевага ременя, що проходить позаду годинника, полягає в тому, що у разі зламу або випадання одного пружинного стрижня корпус все одно буде закріплений іншим пружинним стрижнем. До застосування у виготовленні ременів нейлону вони виготовлялися зі шкіри, як доступного та міцного матеріалу.
Давайте підбивати підсумки. Я пам'ятаю той час, коли тільки почали з'являтися смартгодинники та всі пророчили, що традиційні годинники вже віджили своє…Щось я на руках своїх побратимів не бачив жодного Apple Watch. Такі важкі часи як зараз довели, що годинник це не тільки історія та естетика, а ще і велика користь.
Хочу подякувати всім нашим клієнтам, друзям, мені було дуже приємно отримувати повідомлення і знати, що з вами все добре. Завдяки вам ми зберегли 100% колективу. Бо THEWATCH це не лише магазин в центрі Києва, чи якийсь там портфель брендів. THEWATCH - це люди, які тут працюють. Дякую всім за увагу. Слава Україні.
Girard-Perregaux також зробили додаткові металеві ґрати, які захищали тендітне скло годинника від ударів. Але через це дуже сильно постраждала читабельність годинника — час було фактично не видно. Мало приємного було й у носінні годинника через їхнє кріплення — замість шкіряних ремінців або звичних нам браслетів годинник кріпився до руки досить грубими ланцюжками. Загалом, сама ідея була гарною, а ось виконання залишало бажати кращого. Тому перший наручний годинник не завоював серця військових від слова зовсім — вони були незручними та зовсім нечитаними. Кишенькові продовжували використовувати, як і раніше, більш звичні та нібито надійніші.
ПЕРША СВІТОВА
У той період були поширені так звані траншейні війни: для того, щоб уберегтися від снарядів, що летять, солдати рили окопи, які згодом трансформувалися в глибокі траншеї. Уявіть собі: з усіх боків артилерійський вогонь, навколо злітають у повітря груди землі, а ви в цей час намагаєтесь дістати кишеньковий годинник, щоб скоординувати атаку. М'яко кажучи, погана ідея.
Так до 1915-го року з'явились так звані "траншейні годинники" у срібному корпусі зі шкіряними ремінцями. Їх стали рекламувати як надійні, зручні, але які й водночас є символом статусу та визнання. Такий годинник став дуже зручним і важливим у бою, оскільки він використовувався для розрахунку часу та координації вирішальних маневрів, щоб здобути перемогу.
Незабаром після Першої світової війни, в 1919 році, Hamilton випустив перший саме наручний годинник, призначений для офіцерів армії та флоту.
ДРУГА СВІТОВА
У період Другої світової війни були розроблені спеціальні стандарти, яким мали відповідати військово-польові годинники. Так, у США таким стандартом був годинник А-11. Польовий годинник A-11, що називався «годинником, що виграв війну», вироблявся чотирма компаніями: Bulova, Elgin, Hamilton і Waltham. У Великобританії таким годинником став A.T.P. - Army Trade Pattern.
Ці годинники випускали різні швейцарські компанії, але характеристики були єдиними: механічний калібр на 15 каменях, корпус зі сталі діаметром від 29 до 38 мм, бежевий або білий циферблат з люмінесцентними стрілками/мітками, секундна стрілка могла бути винесена на окремий циферблат. Для Королівських військово-повітряних сил Великобританії Міністерство оборони ініціювало випуск годинника з позначкою 6B/159 на задній кришці, який пізніше став відомим як “Mark. VII”. Їх виробляли одразу кілька швейцарських брендів: Longines, Omega та Jaeger-LeCoultre.
Проте, одними із найзнаковіших військових годинників Великобританії стали W.W.W. (Wrist Watch Waterproof), інакше відомі як “брудна дюжина”. З одного боку, це посилання на однойменний фільм 1967 року, з іншого — дюжина означає фактичну кількість компаній, які мали контракт із Міністерством оборони Великобританії та займалися виробництвом годинників. Це були Omega, Buren, Record, Cyma, Eterna, Grana (вона ж згодом Certina), Jaeger-LeCoultre, Lemania, Longines, IWC, Timor та Vertex.
Водночас у Німеччині в 1935 році Адольф Гітлер оголосив про свої плани відтворити Військово Повітряні Сили та офіційно створив Люфтваффе. Німеччина нарощувала свої авіаційні сили, явно військові за призначенням, порушуючи Версальський договір Першої світової війни, але це нарощування йшло нібито для цивільних цілей. Зміцнивши свою владу, Гітлер відкинув усі удавання та оголосив про відновлення Німеччиною військових закупівель.
RLM (Reichs-Luftfahrtministerium), що відповідає за розробку літаків, також шукало відповідний годинник для штурманів бомбардувальників. Цим годинником став всім відомий B-Uhr. Цей годинник був великим - 55 мм в діаметрі. Розмір дозволяв використовувати великі механізми з ручним заводом, які зазвичай використовуються в кишеньковому годиннику, але B-Uhr завжди призначався для носіння на зап'ясті. У кожному з них використовувалася пружина балансу Breguet. Усередині механізм був оточений залізним сердечником, що робило годинник B-Uhr антимагнітним - це було необхідним для авіації.
Щоб виправити розбіжності в часі, механізми могли зупиняти центральну секундну стрілку, потягнувши за заводну голівку або зламавши її, а великою діамантовою або головкою у формі цибулі можна було керувати навіть в рукавицях. Дуже довгий шкіряний ремінець з подвійними заклепками, щоб одягати на шкіряну куртку, утримував B-Uhr на зручному місці. Годинник випускали п'ять виробників - чотири німецькі та один швейцарський.
У Німеччині годинник виробляли компанії A. Lange & Söhne, Wempe, Lacher & Company/Durowe (вони ж Laco) та Walter Storz (Stowa). У Швейцарії годинник для Люфтваффе виробляла компанія IWC.
В'ЄТНАМ
Під час війни у В'єтнамі польовий годинник зазнав кількох незначних змін, але він відповідав більшості тих же характеристик, що й оригінал американського стандарту A-11.
Очевидно, що решта повсякденних годинників походить від A-11, включаючи навіть наручний годинник Seiko 6105-8110, який хоч і позиціювався як годинник для дайвінгу, але також використовувався американськими солдатами.
Основним постачальником годинників для армії США в цей час стає Hamilton і випускає годинник за прийнятим стандартом MIL-W3818B. Пізніше, для здешевлення виробництва, було прийнято стандарт MIL-W-46374, який успадкував дизайн попереднього, проте був спрощений з технічного боку виробництва.
А в 1970-і роки компанія розширює географічний горизонт виробництва військових годинників та підписує договір на постачання годинника W10 для армії Британії. Особисто для мене, з естетичної точки зору, годинники цієї пори, якщо не враховувати теперішній час, є найцікавішими.
НАШ ЧАС
У наші дні виробники не припиняють випускати годинники в мілітарі стилі: їх велика кількість, наприклад одна з моїх найулюбленіших - це культова колекція Hamilton Khaki Field, що постійно розширюється.
Однак поряд з традиційними механічними "польовими" годинниками не варто забувати про технології, що стрімко розвиваються. Так, у 1980-х роках у багатьох арміях почали використовувати годинники з кварцовими калібрами, що дозволяло отримати максимальну точність з мінімальною вартістю у виробництві. Одними з популярних у військових структурах брендів вважаються Luminox, Bombfrog, KHS, Marathon, MB-microtec AG (з їх знаменитим брендом Traser) та інші.
А розвиток електронної техніки взагалі вивів можливості годинника на новий рівень. Наприклад, базові G-Shock не тільки мають відмінні показники ударостійкості та водостійкості, але й такі функції, як секундомір, таймер, будильник, другий часовий пояс, і все це може працювати від сонячної батареї. А у 2020-му році Casio спільно з Британськими збройними силами випустили версію G-Shock MUDMASTER - GG-B100BA-1A, в якій є альтиметр, термометр, барометр і цифровий компас, і навіть дані про схід/захід сонця (після введення географічного розташування на екрані буде відображатися схід і захід сонця для будь-якої встановленої дати).
ТЕХНОЛОГІЇ
Такі бренди як Garmin і Suunto також виробляють "розумні" тактичні годинники, які мають попит у сил спеціального призначення. В цілому, підсумовуючи можна відзначити, що найкращий військовий годинник - це той, який показує точний час, а головне не підведе вас у найважчі хвилини. Тим більше, що в сучасному світі в армії вам дозволено носити будь-який годинник, який ви оберете.
Ще одна порада від нашого бойового медика - не використовувати на війні годинники зі сталевими браслетами, щоб при надаванні допомоги ремінець можна було швидко зрізати при необхідності. І в таких суворих умовах себе гарно зарекомендувало таке кріплення, як ремінець НАТО. Можливо, більш слушною назвою для такого ременя насправді є «G10».
30 листопада 1973 року з'явився перший стандарт Міністерства оборони Великобританії для ременя до наручного годинника - (DefStan) 66-15. Щоб солдати могли отримати його, вони мали заповнити форму, відому як G1098 чи скорочено G10. Згодом вони могли отримати ремінець в однойменному магазині постачання свого підрозділу. Характеристики ремінця DefStan були чіткими та конкретними.
Ремінці G10, випущені Міністерством оборони, були нейлоновими, тільки в кольорі Admiralty Grey шириною 20 мм, з пряжкою і фіксаторами з хромованої латуні. Ще однією ключовою рисою був другий, коротший шматок нейлонового ремінця, прикріплений до пряжки. Додатковий нейлон мав на кінці фіксатор, через який проходила основна частина ременя після того, як він був протягнутий петлею за годинником. Це створило кишеню, що обмежує відстань, на яку міг рухатися корпус. Якщо ремінець правильно і щільно одягнений на зап'ясті, корпус годинника залишиться саме там, де він потрібен. Перевага ременя, що проходить позаду годинника, полягає в тому, що у разі зламу або випадання одного пружинного стрижня корпус все одно буде закріплений іншим пружинним стрижнем. До застосування у виготовленні ременів нейлону вони виготовлялися зі шкіри, як доступного та міцного матеріалу.
Давайте підбивати підсумки. Я пам'ятаю той час, коли тільки почали з'являтися смартгодинники та всі пророчили, що традиційні годинники вже віджили своє…Щось я на руках своїх побратимів не бачив жодного Apple Watch. Такі важкі часи як зараз довели, що годинник це не тільки історія та естетика, а ще і велика користь.
Хочу подякувати всім нашим клієнтам, друзям, мені було дуже приємно отримувати повідомлення і знати, що з вами все добре. Завдяки вам ми зберегли 100% колективу. Бо THEWATCH це не лише магазин в центрі Києва, чи якийсь там портфель брендів. THEWATCH - це люди, які тут працюють. Дякую всім за увагу. Слава Україні.
Годинниковий експерт та ведучий Ютуб-каналу Олексій