Всім привіт - з вами Юля на Ютуб-каналі THEWATCH! Дякую за позитивні відгуки щодо попереднього випуску про Hamilton Boulton - бачите, не просто так є щось таке особливе в класиці.
Сьогодні я вирішила, що непогано буде трошечки зануритись в історію японського бренда Citizen. Бо до цього були випуски, присвячені певним колекціям чи моделям, а от щось такого загального не було. Ну нічого, сьогодні буде.
Отже, що потрібно знати про цього громадянина? В буквальному сенсі слова.
Ну хоча б те, що серед трьох японських китів Seiko та Casio саме Citizen має назву, яка НЕ ПОХОДИТЬ від японського слова чи виразу. Ок, а чого тоді Сітізен?
Якщо Seiko починався з магазину та майстерні по ремонту годинників, то Citizen стартував фактично як дослідницький інститут годинників Shokosha. Його власником був пан Камекічі Ямазакі, який мав поважну посаду головного секретаря Токійського кооперативу комерційних і промислових годинників на початку 1900-х років.
Метою інституту було створити базу для виробництва механічних годинників у Японії. В чому був челлендж? Та хоча б тому, що традиційна японська система вимірювання часу сильно відрізнялася від західної. Тож Японія повільно впроваджувала годинники на основі цієї системи – і повільно розвивала виробничі навички для їх виготовлення, коли все-таки почала переходити на західну систему.
Назва Сітізен вперше з’явилась на циферблаті в 1924 році, а в 1930 році інститут викупив представник швейцарської компанії Schmid пан Йосабуро Накадзіма. Засновник Schmid Родольф був швейцарцем, але переїхав до Йокогами зовсім молодим. Спочатку, як і більшість компаній Японії, Schmid був імпортером, але починаючи з 1913 року Родольф Шмід почав перевозити до Японії саме виробничі потужності.
Офіційне злиття між майстернею Shokosha та виробничим підприємством Schmid відбулося в 1930 році, і нова компанія відтепер буде відома як Citizen. 
Ну так і що все-таки із назвою? Легенда каже, що назву Сітізен запропонував приятель Камекічі Ямазакі, граф Сінпей Ґото, тодішній мер Токіо, хоча насправді в нього цікавезне портфоліо, якщо маєте інтерес, погугліть.
Так от за назвою стоїть концепція, яка полягає в тому, що годинники, що виробляв Сітізен, мали бути доступними для кожного громадянина чи громадянки Японії. А згодом ця ідея трансформувалась в доступність для всіх бажаючих і за межами Японії. Тож в основі концепції Сітізен лежить практичність, міцність, технологічність. Якщо подумати, це ж прекрасно ілюструє, наприклад, пріоритетність саме сонячного механізму Eco-Drive або використання титану - мабуть, ні в якому іншому бренді немає такого вибору титанових годинників.
Такий підхід дуже відрізняється від концепції Seiko, які роблять велику ставку на елементи японських традицій, мистецтва та ремесел. ХОЧА. Останнім часом і Сітізен робить кроки в тому напрямку.
У 1930 році з дослідницького інституту Shokosha зробили вже повноцінну годинникову компанію, яка вже за рік почала серійне виробництво наручних годинників з механізмами з ручним заводом. У 1936 році Сітізен відкрив фабрику Танаші в Токіо, і вона й досі залишається ключовим виробничим об’єктом.
В 1930-ті роки японська годинникова промисловість зростала, зростав відповідно і Сітізен. У 1939 році загальний випуск годинників в Японії вперше перевищив позначку в 5 мільйонів одиниць.
Потім хтось на горі вирішив, що воювати краще, ніж щось створювати та розвиватись. Друга світова війна завдала серйозної шкоди всім годинниковим державам, крім однієї – нейтральної Швейцарії. Виробники годинників у Сполучених Штатах, Японії та Німеччині перейшли на військовий лад та переорієнтували виробництво на військові годинники, механізми запобіжників та інші прилади для військ.
Знаєте скільки знадобилось часу, щоб знову вийти на виробництво 5 мільйонів годинників? 20 років. Такі от вам наслідки війни тільки для однієї індустрії.
Під час війни Citizen переніс виробництво з небезпечного Токіо у відносну безпеку Японських Альп. Citizen відкрив фабрику в префектурі, яке працює і сьогодні - Сітізен може і хотів би її оновити, але вона має статус історичної пам’ятки.
У 1950-х роках Citizen продовжувала розвивати годинникові технології, щоб скоротити відставання від Швейцарії, яка вийшла з Другої світової війни в ще сильнішій позиції. І співпраця з нацистами, хоча і вимушена, ніяк цьому не завадила.
Було декілька важливих годинників в той період - перший в Японії годинник з календарем (1952), свій перший ударостійкий годинник (1956), перший наручний годинник з будильником (1958) і перший водонепроникний годинник (1959). Ударостійкий годинник Parashock став сенсацією в Японії.
Щоб презентувати Parashock, Citizen скинув годинник із вертольота. Ну і звісно годинник витримав падіння, бо інакше б цієї історії ми не почули. Parashock був оснащений запатентованим запобіжником Citizen, який захищав чутливі шарніри балансу. Citizen скидав Parashock з вертольотів перед залізничним вокзалом Кіото, на бейсбольних іграх та інших місцях по всій Японії. 
Такі самі маркетингові прийоми Сітізен використав і для презентації водозахищеного годинника Parawater - влітку 1963 року Сітізен помістив 130 Parawater у спеціально розроблені буї та викинув їх з палуби корабля в Тихий океан. Океанські течії несли буї та виставляли годинники аж до узбережжя Північної Америки. Подорож тривала близько року. Коли буї дістали, годинники все ще працювали завдяки водонепроникному «O»-подібному кільцю Citizen і реактивному ротору з автоматичним заводом, який накручував пружину у відповідь на дію хвиль.
Бачите, Сітізен справжній шоумен серед японських годинникових компаній!
Загалом в період 1950-их та 1960-их Сітізен робив певні кроки, щоб вийти на міжнародний ринок - почались продажі в Китай, потім з Індією, а в 1960 році Сітізен уклав угоду з Bulova, яка тоді перебувала на піку своєї потужності і як раз збиралась представити Accutron, перший у світі електронний годинник.
Citizen постачав годинники та механізми компанії Bulova - до 1970 року десь 2 мільйони механізмів Citizen встановили в бюджетні годинники Bulova Caravelle. Цікава іронія - всього через декілька десятків років вже Citizen буде в сильній позиції та зробить Bulova частиною свого концерна. Але про це згодом.
В угоді Сітізен та Булова була й інша сторона медалі - згідно з умовами, Citizen погодився триматися подалі від ринку США, щоб не конкурувати безпосередньо з Булова. До моменту завершення угоди в середині 1970-х коли Citizen нарешті вийшов на ринок США, його головний суперник Seiko мав величезну перевагу на американському ринку. Проте в Європі ніша була вільна і Citizen відкрив офіс у Німеччині та почав повномасштабний експорт годинників на європейські ринки. 
Я до речі не знала, як тісно співпрацювали Сітізен і Булова і що саме їхня співпраця стала базою для майбутнього поглинання її Сітізеном. І цікаво, як їхня кооперація стала в пригоді японцям під час кварцової кризи. Бо саме дебют Bulova Accutron у жовтні 1960 року як першого електронного годинника в світі, мабуть запустив цей ланцюжок, який привів до однієї з найсерйозніших криз швейцарської годинникової промисловості, яка я як вже згадувала, вийшла сухою з води в період Другої світової.
У 1964 році компанія Citizen відкрив технічну лабораторію Токородзава, створену спеціально для електронних годинників. Протягом двох років Citizen почала випускати серію електронних годинників X-8, який міг працювати цілий рік без зупинки.
До речі в рамках серії X-8 випустили перший на ринку годинник у титановому корпусі. Тож фактично Сітізен є першопрохідцем у використанні надміцного та надлегкого титану в годинниках. І зовсім не дивно, що зараз саме Сітізен має найбільш асортимент моделей з титану.
В кварцову епоху Citizen зайшов в 1973 році з годинником Quartz Crystron. Але кульмінаційний момент настав в грудні 1975 року, коли Citizen випустив найточніший годинник у світі. На той час, звісно. Ouartz Crystron Mega був першим кварцовим годинником із частотою 4194,304 Гц. Надзвичайно висока частота забезпечила точність до 3 секунд на рік. Mega не тільки був мега-точним, але й мега-дорогим. Citizen випустила обмежену кількість годинників з цільного золота, які коштували 4,5 мільйона ієн за штуку.
Нагадаю вам, що Сейко випустили свій перший Астрон також в корпусі із золота. Тобто тоді кварц був настільки революційною технологією, що бренди намагались підкреслити їх значимість ще й золотом. Просто неймовірно, особливо коли зараз є купа супердоступного кварца на будь-який смак. Але ж це ж все-таки ретроспектива.
Чому Mega був таким важливим годинником, і не тільки для самого Сітізен?
Справа в тому, що він був яскравим доказом того, що Японія як країна-виробник вийшли з тіні Швейцарії. Для розуміння, на початку становлення Японія відставала від Швейцарії приблизно на 300 років - швейцарці зробили перші кишенькові годинники в ще в шістнадцятому столітті. А тепер цей розрив зник. Кварц зрівняв умови гри.
Наступним важливим етапом розвитку Citizen стала сонячна енергія. З цим джерелом енергії інженери Citizen експериментували кілька років, а перший прототип зробили в 1974 році. Однак кадмієва батарея була надто дорогою для комерційного виробництва, тож згодом Інженери розробили батарею з оксиду срібла і за 2 роки представили Crystron, перший у світі аналоговий кварцовий годинник, що працював на сонячних батареях.
Цікаво, що в 1970-их годинники на сонячній батарейці зовсім не були популярними, проте завдяки революційній технології Eco-Drive десь за два десятки років це зміниться. 
Пам’ятаєте період кінця 1960-их в годинниковій індустрії? Цю епоху ще називають перегонами механічних хронографів. Так от виявляється, в 1978 році була й ще така собі змагальна історія в рамках ери кварцу - її іноді називають «війна тонких годинників». Між собою воювало три найбільш виробники кварцових механізмів у світі: японські Citizen та Seiko та швейцарська ETA. Це протистояння точно зіграло на руку японцям, бо вони увірвались в тогочасний медіапростір та запустили тренд на тонкі годинники.
Citizen розпочав війну в травні з годинником Citizen Exceed Gold з першим у світі механізмом, тоншим за 1 міліметр. Весь годинник мав товщину лише 4,1 мм.
За кілька місяців Seiko відповіла ще тоншим аксесуаром. Ці ультратонкі годинники з Японії так вразили публіку, що певною мірою саме це зробило Японію лідером в новій кварцовій технології.
Ну а Швейцарії теж потрібно було якось відповідати, тож ETA SA ініціювала екстренну програму розробки найтонших годинників і в січні 1979 року представила Delirium, товщиною 1,98 мм. Японія відповіла ще тоншими годинниками. Зрештою ETA виграла битву з Delirium IV, музейним експонатом завтовшки 0,98 мм. Але він фактично не міг працювати нормально через те, що мав дуже дивно зігнутий механізм.
Хоча Швейцарія виграла битву тонких годинників, проте саме Японія виграла війну за кварцові годинники. У 1981 році, через рік після того, як ETA представила Delirium IV, Японія витіснила Швейцарію з лідерських позицій світового виробництва годинників. Того року японське виробництво зросло на 23%. Виробництво швейцарських годинників впало на 13%.
У середині 1980-х Citizen і Seiko змагалися за звання найбільшого у світі виробника годинників. І в цей же період з’явилась знакова колекція дайверських годинників Aqualand, трохи пізніше представили Altichron, перший у світі годинник для альпіністів із датчиком висоти. Приблизно в той самий час Сітізен почав заходити на ринок Сполучених Штатів.
Наразі супер популярна серія спортивних годинників ProMaster з'явилася на початку 1990-х. В 1993 році представили CITIZEN Radiocontrolled - перший у світі багатодіапазонний аналоговий кварцовий годинник з радіокеруванням
А от в 1995 році з'явився Eco-Drive, найважливіший і найуспішніший реліз Citizen. Eco-Drive вивів кварцову технологію на новий рівень та вирішив проблему, яка мучила кварцові годинники з моменту їх дебюту: постійну необхідність заміни батареї. Технологія Citizen Eco-Drive усуває цю потребу, оскільки годинники працюють від природного або штучного освітлення. Вплив будь-якого світла автоматично відновлює батарею. Це не знімає проблему зношування аккуму, але Citizen заявляє, що його вистачить років на 40, а це дуже і дуже амбіційний строк роботи.
Насправді, якщо зайти на сайт Сітізен, там буде ціле полотнище різних досягнень, але думаю вам не буде дуже цікаво дивитись оце перерахування фактів. Але я хочу зупинитись трошки маневрах Сітізен щодо швейцарських брендів.
У 2012 році Citizen взяв і купив Prothor Holding SA, який є власником виробника механічних калібрів La Joux-Perret і бренду Arnold & Son. Також Сітізен придбав і свого давнього партнера Bulova, в 2016 Frederique Constant, Alpina та DeMonaco.
На що їм це було потрібно? Сітізен в принципі відповіли на це питання у річному звіті Citizen Group за 2012 рік. Справа у зростаючому тренді на механічні годинники, особливо в сегменті преміум. І з точки зору стратегічних планів це точно має сенс.
Тодішній СEO Toshio Tokura так прямо і каже - наші технології механічних калібрів відстали, бо ми фактично припинили їх розвиток на користь кварцу та Екодрайв. Таким чином, настав час багато чого надолужити та повчитися.
Ще одним аргументом до покупки La Joux-Perret стали обмеження на продажу механізмів швейцарської фабрики ETA - це створювало проблеми для Bulova. Тож Citizen просто взяв і придбав цілий концерн ще й під це діло.
Помітили, що останнім часом з’являється більше механічних моделей? Плюс Сітізен запускає окремі нові лінійки з новими механічними калібрами вищого рівня, ніж ми звикли бачити. Все це наслідок цієї довгострокової стратегії холдінгу. Але при цьому Екодрайв та бюджетний кварц залишається частиною Сітізен.
Давайте я буду закінчувати з історичної частиною і трошки пройдусь актуальним асортиментом Сітізен. Мені насправді трошки сумно, що багато чого в Україну не приїжджає - на сайті у Сітізен взагалі якась безмежна купа моделей. Але можливо ситуація виправиться.
Одна з найпопулярніших колекцій вже протягом довго часу є Сітізен Промастер. Бренд розділяє її на 3 підкатегорії - Marine, Land та Sky. В Marine зібрані різноманітні варіації дайверських дизайнів, серед яких такі культові корпуси як Aqualand, Ecozilla, Fugu. Доволі канонічний силует Промастер зі зміщеною заводною головкою має різні варіації розмірів від великих діаметром 44 мм до нещодавніх новинок 37 мм. Окрім цього є варіанти із заводною головкою на лівій частині корпуса. Також є як сталеві, так і титанові моделі, браслетні або на каучукових ремінцях. Короче, є з чого обрати.
Минулого року Сітізен додав нові моделі Challenge Diver Automatic, які візуально дуже нагадують Фугу завдяки обрисам корпусу та характерним стрілкам Мерседес, але мають більш доступну цінову політику.
В серії Land та Sky представлені моделі Nighthawk, Skyhawk, які є сучасним поглядом на пілотські годинники.
Або ж ALTICHRON, різні варіації хронографів Eco-Drive, а також моделі з радіосинхронізацією. До речі, цього року презентували нові механічні моделі з GMT, ми публікували про цей реліз в нашому Телеграм-каналі.
Доволі гучним релізом стали Сітізен Цуйоса - нова серія механічних годинників, яка обігрує трендовий кутастий дизайн корпуса з інтегрованим браслетом. Наразі є тільки один розмір та саме механіка, проте Сітізен розбавляє її новими кольорами циферблатів та корпусів. Серед яких найбільш популярні як раз найяскравіші.
Не менш цікавою є Series 8 - світова прем’єра цієї колекції відбулась в 2021 році. Дебюту Серії 8 передувала презентація нового калібру 0200, розробленого з нуля. І от тут стало в пригоді придбання швейцарської фабрики La Joux-Perret, яка фактично зробила найбільший внесок в розробку нового механізму. Останнє поповнення Series 8 - серія 880 з функцією GMT, яку представили влітку 2023.
Для фанатів ультра легкого та міцного титану існує серія SuperTitanium - тут представлені моделі різної стилістики, як жіночі, так і чоловічі, класичного, спортивного, дайверського дизайну - фактично на будь-який смак знайдеться щось своє.
Сітізен продовжує розвивати серію Radiocontrolled з радіосинхронізацією, а також моделі з GPS синхронізацією по типу Seiko Astron. До речі, буквально недавно презентували нову серію з новим калібром H874, який щодня розраховує фазу Місяця на основі радіосигналів.
Серед моїх фаворитів у Сітізен серія Iconic Nature, яку я на жаль наживо не бачила, але мені здається це справжня пушка. Її особливість - незвичайні циферблати з традиційного японського напівпрозорого паперу washi яскравих кольорів. Папір washi використовували як розсіювач світла у паперових розсувних дверях, підлогових та підвісних ліхтарях. Водночас washi пропускає світло для живлення Eco-Drive через проміжки між волокнами та змінює зовнішній вигляд залежно від кута падіння світла. Цікаво було б подивитись і потримати їх в руках, але поки не маємо такої можливості.
Насправді, у Сітізен величезний асортимент, і якщо чесно, не дуже структурований для аналізу. Європейський сайт пропонує свою добірку і свій поділ на серії, американський вже трохи інший. Короче, не так просто розібратись. Плюс майте на увазі, що в Україні лише малесенький відсоток представлено, і не дуже зручно робити огляд на те, що ніколи в житті не бачила. Але. Сподіваюсь загальний вайб ви спіймали.
Якщо порівняти Сітізен із Сейко, то перші більше сконцентровані на технологічності, а другі на традиціях та мистецтві. Це не означає, що у кожного розвивається тільки один аспект, але фокуси досить очевидні. При цьому Сітізен також бачить перспективу в механіці і не зациклюється виключно на Екодрайві, більш того, нові придбані активи дозволяють дуже сильно качнути тему механіку. Тож найближчим часом нас очікують нові механічні релізи, це 100 відсотків.
На мою думку Сітізен дуже гідний бренд, просто в Україні він недопредставлений. Дуже широкий асортимент для дистрибутора насправді є певною проблемою, а от для кінцевого споживача навпаки бонусом, який дозволяє підібрати модель під будь-який бюджет. Думаю, якщо компроміс буде знайдено, побачимо більше новинок і у нас.
А ще тішить, що на тлі регулярних подорожчань Сітізен продовжує відповідати своїй філософії, яку закладено в його назву, і в принципі є доступним для великої кількості людей. Не втрачаючи при цьому в якості.
Ну що у мене все. Ваша черга ділитись вашими думками Сітізен в коментарях. А я іду знову готувати щось новеньке.
Фанат годинників та автор блогу Юля